Реструктуризація боргу – міра, що застосовується щодо позичальників, що у стані дефолту, тобто. не здатні обслуговувати свій обов’язок.
Існують кілька заходів щодо реструктуризації, які можуть застосовуватися як окремо, так і в комплексі:
- зміна термінів та розмірів платежу;
- обмін боргу частку у власності;
- списання частини боргу.
Реструктуризація можлива у разі дефолту різних видів боржників.
По-перше, держави. Реструктуризація боргу — одне із методів управління державним боргом, використовуючи який боржник домагається перегляду початкового графіка погашення та обслуговування державного боргу. Відповідно до нового графіка боржнику надається пільговий період, протягом якого сплачуються лише відсотки, та збільшується термін погашення суми основного боргу.
Реструктуризація боргу може супроводжуватися списанням частини суми основного боргу, консолідацією (див. Консолідація позик) раніше випущених боргових зобов’язань.
Реструктуризація боргу використовується переважно як метод управління ситуації боргової кризи. При цьому з’являються додаткові фінансові ресурси для забезпечення економічного зростання та погашення державного боргу у майбутньому, однак одночасно обмежується доступ до джерел фінансових ресурсів, особливо до міжнародних фінансових ринків.
Реструктуризація державного боргу – переговорний процес. Як правило, у ньому беруть участь міжнародні фінансові організації, такі як Міжнародний валютний фонд та інші, що визначають умови реструктуризації зовнішньої заборгованості. До них, зокрема, належать: перебування держави на межі банкрутства; згоду на прийняття програми економічної стабілізації, схваленої та фінансованої Міжнародним валютним фондом; неприпустимість дискримінації кредиторів. У цьому головним принципом реструктуризації є «рівний підхід» до боргів держави-боржника перед кредиторами (державами, банками, іншими фінансовими інститутами).
За міжнародним правом держава може бути визнано банкрутом, т.к. володіє суверенітетом, тобто, наприклад, його інтервенція з метою подальшого розпродажу майна не є можливою.
У таких випадках міжнародне співтовариство кредиторів постає перед вибором: або не отримати від боржника нічого, або погодити умови реструктуризації боргу. Крім того, ще до офіційного дефолту в країні може скластися ситуація, що загрожує соціальним вибухом, в результаті якого ймовірність повернення позик у повному обсязі видається ще менш ймовірною.
Прикладом такої реструктуризації може бути брюссельська пропозиція 2011 року кредиторів Греції про списання 50% боргу.
Інший приклад: 1998 року в результаті державного дефолту було реструктуровано заборгованість за державними короткостроковими зобов’язаннями в Росії.
У ряді випадків, щоб послабити борговий тягар, у рамках реструктуризації країна може піти на передачу майна, наприклад, пакета акцій підприємств, що належать державі, або права на розробку родовищ.
По-друге, реструктуризація боргу можна проводити при дефолті комерційної організації, зокрема. банку. Як правило, визнання компанії банкрутом – довгий та дорогий процес. Відповідно до більшості законодавств, включаючи і вітчизняне, організації, які мають борговими цінними паперами і які надали кредити проблемної компанії, є черговиками першої черги при ліквідації.
У такій ситуації, якщо є можливість, кредитори досить часто йдуть на втрату частки прибутку або навіть номіналу боргу, щоб зберегти якусь частину. І тоді можливе підписання угоди щодо реструктуризації корпоративного боргу.
Крім того, при реструктуризації боргу компанії можливий варіант обміну боргових на пайові цінні папери (див. Види цінних паперів). Через війну кредитор стає співвласником чи повним власником підприємства.
У банківському секторі реструктуризація боргу, як правило, є складовою процедур із санації, попередження банкрутства кредитних організацій.
По-третє, можлива реструктуризація кредитів індивідуальних позичальників. Для банку це можливість уникнути тривалих судових розглядів та пов’язаних із нею витрат. При цьому найчастіше кредитні організації йдуть на списання пені та штрафів, але на практиці ніколи не погоджуються на зниження основної суми боргу. Можливо, ця ситуація зміниться у разі зміни законодавства та налагодження процедури банкрутства фізичних осіб, внаслідок якого можливість накладення стягнення на майно може бути обмежена.
Реструктуризація будь-якого боргу, як державного, так корпоративного та приватного, негативно впливає на репутацію позичальника та його кредитну історію. Через війну кредитування у майбутньому або стає взагалі неможливим, або виявляється значно дорожчим.
